Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
Під час виступу на загальних дебатах 77-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН президент України Володимир Зеленський говорив про злочини держави-агресора, перелічив способи її покарання та запропонував свою “формулу миру”.
ТСН.ua публікує повний текст промови українського лідера.
Вітаю всіх людей світу, які цінують мир і єдність між різними та рівними!
Я бажаю усім вам миру!
І дякую за те, що ми з вами єдині у прагненні повернути мир. І в прагненні гарантувати мир для будь-якої нації, яка стала жертвою збройної агресії.
Проти України скоєно злочин, і ми вимагаємо справедливого покарання.
Скоєно злочин проти наших державних кордонів. Скоєно злочин проти життя наших людей. Скоєно злочин проти гідності наших жінок і чоловіків.
Скоєно злочин проти цінностей, які роблять усіх нас із вами спільнотою об’єднаних націй.
І Україна вимагає покарання за спробу вкрасти нашу територію. Покарання за вбивство тисяч людей. Покарання за катування й приниження жінок і чоловіків.
Покарання за катастрофічну турбулентність, яку Росія спровокувала своєю незаконною війною, і не тільки для нас, українців, а й для всього світу. Для кожної нації, яка представлена в цьому залі Генеральної Асамблеї ООН.
Я звертаюся від імені держави, яка змушена захищатися. Але яка має формулу миру. Я звертаюсь до кожного й кожної, хто хоче почути, як досягти миру.
Я представлю формулу, яка може спрацювати не тільки для нас, а й для всіх, хто може опинитись у схожих із нашими обставинах. Це формула, яка карає за злочин, захищає життя, відновлює безпеку й територіальну цілісність, гарантує безпеку та передбачає рішучість.
Є п’ять передумов миру
Шановний пане голово Генеральної Асамблеї!
Шановний пане Генеральний секретарю ООН!
Шановні глави держав і урядів!
Шановні журналісти!
Народи світу!
Україна хоче миру. Європа хоче миру. Світ хоче миру. І ми побачили, хто єдиний хоче війни.
Є лише один суб’єкт серед усіх держав – членів ООН, який зараз сказав би, якби міг мене перебити, що він задоволений цією війною – своєю війною. Але ми не дамо цьому суб’єкту нас переважити, хоч це і найбільша за розмірами держава світу.
Україна показала силу на полі бою, користуючись своїм невід’ємним правом на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН. І ніхто не дорікне нам зараз чи в майбутньому слабкістю чи нездатністю боротися за себе, за свою незалежність.
Ми досягаємо результату в цій боротьбі й бачимо, яким буде завершення цієї війни та що стане гарантіями стабільного миру.
Статут ООН проголошує рівність націй, і ми довели, що Україна є рівною серед рівних.
Статут ООН захищає непорушність кордонів, і ми підтверджуємо лінію нашого кордону, виганяючи окупантів за неї.
Статут ООН фіксує цінність прав людини, гідності та життя, і ми теж фіксуємо їх – кожним звільненим від російської окупації українським містом.
Ця війна не була спровокована нами. Ми провели 88 раундів переговорів у різних форматах, щоб не допустити цієї війни, – це тільки за час від початку мого президентства й до 24 лютого цього року.
Але Росія не тільки не припинила злочину агресії, яку розпочала ще у 2014 році, а перевела його у повномасштабне вторгнення. І ми не маємо іншого вибору, ніж захищатися. Ми це й робимо. Ми виштовхуємо агресора за міжнародно визнаний кордон Української держави.
І це – перший пункт нашої формули миру. Комплексний пункт. Покарання
Покарання за злочин агресії. Покарання за порушення кордонів. Покарання, яке має діяти, поки не буде відновлений міжнародно визнаний кордон. Поки агресія не припиниться. І поки не буде повної компенсації за війну.
Тому санкції проти агресора – це частина формули миру. Блокування торгівлі й відносин з агресором – це частина формули миру. Все це – покарання.
І поки агресор є стороною ухвалення рішень у міжнародних організаціях, його треба ізолювати в них, принаймні на час агресії. Позбавити права голосу. Позбавити прав делегації. Позбавити права вето, якщо це член Радбезу ООН. Тобто покарати всередині інституцій.
Треба не заплющувати очі на пропагандистів, які виправдовують агресію, а застосовувати проти них повний пакет персональних обмежень. Тобто покарати за брехню.
Треба не дозволяти громадянам держави-агресора насолоджуватися туризмом чи шопінгом на території тих, хто цінує мир, а спонукати їх через візові обмеження до боротьби проти агресії своєї держави. Покарати за потурання злу.
Має бути створений спеціальний трибунал для покарання Росії за злочин агресії проти нашої держави. Це те, що стане сигналом для всіх потенційних агресорів, що вони повинні цінувати мир, інакше будуть притягнуті до відповідальності світом.
Ми підготували конкретні кроки для створення такого трибуналу. Вони будуть представлені всім державам.
Україна звернеться до Генеральної Асамблеї ООН щодо підтримки необхідності створення й міжнародного компенсаційного механізму. Розраховуємо на вашу підтримку.
Росія має заплатити за цю війну своїми активами. Це також покарання. Це одне з найстрашніших покарань для російських посадовців, які цінують гроші понад усе.
Другий пункт формули миру – це захист життя. Максимально конкретний пункт
Зараз, поки тривають засідання Генеральної Асамблеї, в українському місті Ізюмі Харківської області триває ексгумація тіл із масового поховання, яке з’явилося, коли цю територію контролювали російські війська. Там виявлені тіла жінок і чоловіків, дітей і дорослих, цивільних і військових. 445 могил.
Там родина, яка загинула під завалами будинку після російського авіаудару: батько, мати, дівчатка шести й восьми років, бабуся і дідусь. Там чоловік, якого задушили мотузкою. Там жінка зі зламаними ребрами й ранами на тілі. Там чоловік, якого кастрували перед убивством, і це далеко не перший такий факт.
Запитайте у представників Росії, чому в російських військових такий потяг до кастрації. Що роблять із ними самими, щоб вони бажали робити таке з іншими?
Єдине, чим відрізняється масове поховання в Ізюмі від того, що світ побачив у Бучі, це, власне, поховання. Російська армія довше перебувала в Ізюмі, і тому тіла вбитих все ж закопані, а не розкидані вулицями.
Тож як ми можемо залишити російську армію хоча б десь на українській землі, знаючи, що вони всюди вчиняють такі масові вбивства? Не можемо.
Ми повинні захищати життя. Світ повинен захищати життя. Кожна держава, проти якої спрямована збройна агресія, потребує можливості захищати своїх громадян і звільняти свою територію.
Якщо для цього треба допомогти зброєю чи снарядами – це має бути. Якщо для цього потрібно допомогти фінансами, це має бути. Якщо для цього треба допомогти розвідданими, це має бути. А от чого не має бути, то це облуди.
Ми можемо повернути український прапор на всю нашу територію. Ми можемо зробити це силою зброї. Але нам потрібен час.
Ми намагалися це прискорити. Ми намагалися реалізувати базові положення Статуту ООН для України шляхом переговорів.
Але Росія боїться справжніх переговорів і не хоче виконувати будь-які справедливі міжнародні зобов’язання. Бреше всім, як це типово для агресорів. Для терористів.
Ось і зараз, коли Росія каже про переговори, вона хоче лише пригальмувати свій відступ. Росія хоче перезимувати на захопленій території України та підготувати сили для спроби нового наступу. Для нових Буч, нових Ізюмів… Або принаймні забезпечити собі фортифікацію на захопленій землі та приховану мобілізацію вдома.
Ми не можемо погодитися на відкладену війну. Бо вона буде ще гарячішою, ніж зараз.
Для нас це війна за життя. Тому ми потребуємо оборонної підтримки – зброї, техніки та снарядів. Наступальних озброєнь – достатньо далекобійних, щоб звільнити нашу землю. І захисних систем, передусім протиповітряної оборони. І ми потребуємо фінансової підтримки, щоб зберегти внутрішню стабільність і виконувати соціальні зобов’язання перед нашими людьми.
Фізичний захист і соціальний захист – це два елементи будь-якого державного життя. Тож другий пункт нашої формули миру – це захист життя. Всіма засобами, які дозволяє Статут ООН.
Третій пункт – відновлення безпеки й територіальної цілісності
Погляньте, скільки елементів глобальної безпеки Росія підірвала своєю війною. Безпеку мореплавства, продовольчу безпеку, радіаційну безпеку, енергетичну безпеку та безпеку від зброї масового ураження.
Ми вже відновлюємо безпеку мореплавства і продовольчу безпеку. І я дякую пану Антоніу Гутеррішу за особисту залученість. Алжир, Ефіопія, Єгипет, Лівія, Кенія, Сомалі, Судан, Туніс, Бангладеш, Ізраїль, Індія, Іран, Ємен, Кіпр, Китай, Корея, Ліван, Туреччина, Бельгія, Болгарія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Румунія та Франція вже отримали українську агропродукцію.
І ми маємо збільшити постачання морем. Як на умовах ринку, так і в межах Продовольчої програми ООН, для якої Україна завжди – надійний партнер.
І, до речі, попри всі складнощі через війну ми ухвалили рішення надати гуманітарну допомогу Ефіопії та Сомалі, тож відправимо їм додатковий обсяг нашої пшениці.
Але з іншими елементами безпеки складніше.
Напередодні засідання Генеральної асамблеї Росія вдарила ракетами по Південноукраїнській АЕС. Вибухом зачепило будівлі станції – вибило вікна, пошкодило стіни. Ракети розірвалися лише за 300 метрів від стін реакторів!
І це після того, як з’явився чіткий заклик МАГАТЕ до Росії зупинити будь-яку ворожу активність проти будь-яких атомних об’єктів України, зокрема проти Запорізької атомної станції – найбільшої у Європі, яку Росія перетворила на мішень. І це робить мішенню всіх вас.
Російський радіаційний шантаж – це те, що має хвилювати кожного й кожну з вас, бо ніхто з вас не знайде вакцини від променевої хвороби.
Криза вартості життя в десятках країн триває. Її коріння – у дестабілізації енергоринку. Треба прибрати основний чинник глобальної цінової турбулентності, а саме: російський енергошантаж.
Для цього треба обмежити ціни, за якими Росія відправляє на експорт свої енергоресурси. Треба зробити російські нафту й газ знову просто звичайними товарами. Зараз нафта й газ – це енергетична зброя Росії. І саме тому їй вдається маніпулювати ринками так, щоб електрика, газ, бензин і дизель став
