Лютієн та Берен: єдине кохання Дж. Р. Р. Толкіна

03.01.2024, 14:35 womo.ua

У віці трьох років разом із мамою та братом він сідає на корабель аби потрапити до Англії. Батько ж залишається в Африці, щоб завершити справи та наздогнати родину трохи згодом. Проте історія має зовсім інші плани й за кілька місяців батько помирає, залишивши дружину Мейбл та двох синів самих в Англії. Родина Мейбл не приймала її шлюбу, тож і не поспішала допомагати. Попри скруту жінка самостійно навчила синів латині, ботаніці, читанню та письму. Любов до мов та ботаніки знаходять місце у всіх творах Толкіна, і як кажуть, саме на цьому тлі він зійшовся із коханням усього свого життя — чарівною Едіт. Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно. Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги Дж. Р. Р. Толкін на території сучасної Південної Африки з батьками Артуром (ліворуч) та Мейбл Толкін (сидить). Фото: historyvshollywood.com Едіт Толкін, у дівоцтві Едіт Мері Бретт – жінка, що не лише відіграла вирішальну роль у житті відомого письменника Дж. Р. Р. Толкіна, але й стала натхненням для створення одного з найвідоміших персонажів роману “Володар перснів”. Едіт та Толкін зустрілися у 1908 році, коли Толкіну було 16, а Едіт — 19 років Едіт народилася 21 січня 1889 року у Глостерширі, Англія. Втративши батьків у ранньому дитинстві, вона виховувалась у домі своєї тітки. Дитячі роки Едіт були сповнені релігійністю та строгим вихованням, проте це аж ніяк не вплинуло на її зацікавленість музикою і танцем. Читайте також: Холден Колфілд — лише застигла мить у часі: чотири фільми про Селінджера Історія кохання Джона Толкіна та Едіт Бретт почалася в юнацькому віці. Вони зустрілися у 1908 році, коли Толкіну було 16, а Едіт — 19 років. Толкін на той час був сиротою, що жив під опікою католицького священика отця Френсіса Моргана. Едіт, також сирота, мешкала у сусідньому будинку. Вони поділяли любов до музики та природи, що швидко призвело до зародження романтичних почуттів. Едіт Братт у віці 17 років Коли отець Морган дізнався про їхні стосунки, він заборонив Толкіну спілкуватися з Едіт до досягнення ним повноліття, вважаючи, що роман відволікає його від навчання та майбутньої кар’єри. Толкін підкорився цій вимозі, тож закохані не спілкувалися декілька років. Пізніше Толкін писав у листі до свого сина: «Мені довелося вибирати між непокорою і горем (або обманом) опікуна, який був мені батьком більше, ніж більшість батьків… і «відмовою» від любовних стосунків, поки мені не виповнився 21 рік. Я не шкодую про своє рішення, хоча моєму коханню було дуже важко. Але це була не моя вина. Вона була абсолютно вільна і не мала жодних зобов’язань переді мною, і я не мав би жодних справедливих претензій (хіба що згідно з нереальним романтичним кодексом), якби вона вийшла заміж за когось іншого. Майже три роки я не бачився і не писав своїй коханій. Це було надзвичайно важко, особливо спочатку. Наслідки були не зовсім хороші: я знову впав в безглуздість і розслабленість і змарнував значну частину свого першого року в коледжі». Едіт із сином Досягнувши 21 року, Толкін відновив контакт з Едіт, відправивши їй лист із пропозицією одруження. На той час Едіт вже була заручена з іншим чоловіком, але після листа від Толкіна вона розірвала заручини та погодилася стати його дружиною. Толкін і Едіт одружилися 22 березня 1916 року. Вони мали чотирьох дітей і прожили разом щасливе життя. Едіт була надзвичайною підтримкою для Толкіна в його літературній кар’єрі. Вона надихнула його на створення персонажів Лютієн та Берена, чия історія кохання є однією з найзворушливіших у легендарії Толкіна. Біограф подружжя Хемпфрі Карпентер писав: «Ті друзі, які знали Рональда та Едіт Толкієн протягом багатьох років, ніколи не сумнівалися, що між ними існувала глибока прихильність. Це було помітно в дрібницях, майже абсурдній турботі про здоров’я одне одного, уважності з якою вони обирали й загортали подарунки одне одному на дні народження; і у великих справах, в тому, як Рональд охоче відмовився від важливої частини свого життя на пенсії, аби подарувати Едіт омріяне життя у Борнмуті продовж останніх років, на які вона, як він вважав, заслуговувала. А вона, своєю чергою, пишалася його славою письменника. Головним джерелом щастя для них була спільна любов до сім’ї. Це пов’язувало їх до кінця життя, і це було чи не найсильнішою силою в їхньому шлюбі. Вони із задоволенням обговорювали та обмірковували кожну деталь життя своїх дітей, а згодом і онуків» Едіт та Рональд Толкін Едіт померла у 1971 році, залишивши Толкіна глибоко засмученим. Він помер через два роки після її смерті. На їхньому спільному надгробку викарбувані імена «Лютієн» і «Берен», що символізує їхню вічну любов і зв’язок, що пережив смерть.