“Собака стояв на одній дощечці, і пазури зірвані, бо хотів вижити”: як миколаївські зоозахисники рятують тварин із затопленого Херсона
“Собака стояв на одній дощечці, і пазури зірвані, бо хотів вижити”: як миколаївські зоозахисники рятують тварин із затопленого Херсона
Через підрив греблі Каховської ГЕС найбільше затопило
мікрорайон
Херсона
Корабел, або, як його називають місцеві, Острів. Мікрорайон знаходиться в пониззі Дніпра, тож затоплення було настільки колосальним, що вже протягом дня 6 червня звідти не можна було виїхати автотранспортом. Наступного ж дня будинки приватного сектору були затоплені під дахи, а в багатоповерхівках вода доходила до другого поверху. І якщо евакуацію людей організовували ДСНС та влада міста, то про життя тварин піклувались виключно волонтери, активісти й громадські організації.
Про те, як проходила евакуація тварин та з чим стикнулись волонтери, виданню
ZMINA
розповіли зоозахисниці з Миколаєва.
Спортсменка, тренерка, абсолютна чемпіонка світу з паверліфтингу 2008-го, 2010-го і 2012 року
Анна Куркуріна
та президентка Миколаївської обласної федерації кінного спорту, власниця кінного клубу “Золота підкова”
Кіра Жилкіна
з початку вторгнення Росії в Україну у 2022 році почали рятувати тварин.
“Я біолог за фахом, закінчила Донецький університет. 10 років викладала у школі біологію, прищеплювала дітям любов до тварин. І водночас працювала у Миколаївському зоопарку. Тому природно, що коли почалась широкомасштабна війна, я кинула все й почала рятувати тварин. Заради них моє життя”, – каже
Анна Куркуріна
.
Анна Куркуріна та Кіра Жилкіна. Скриншот відео наданого волонтерками
Спочатку жінки волонтерили в інших організаціях. А минулого року заснували благодійний Фонд Анни Куркуріної.
Зараз вони, вже як благодійний фонд, активно співпрацюють з UAnimals, Nova Ukraine та іншими волонтерськими зоозахисними організаціями. Заснували реабілітаційний центр для диких та свійських тварин “Прайд”, який розташований на території стайні.
“Пам’ятаєте, що у нас є Кінбурнська коса, і що зараз там росіяни? Там багато червонокнижних тварин. І ми розуміємо, щойно російські війська звідти виб’ють, вони все це покриють вогнем”,
– каже Анна Куркуріна.
Тож волонтери заздалегідь почали будувати реабілітаційний центр для диких та свійських тварин. На сьогодні в центрі вже є кілька вольєрів й щодня будують нові.
“Коли росіяни підірвали греблю, коли Херсон почало топити, мені десь о пів на восьму 6 червня зателефонували від UAnimals з питанням, чи не можемо ми допомогти. А ми вже чекали, Аня вже була готова
: машина, спорядження для відлову тварин, клітки. Ми тільки не знали куди їхати”,
– згадує
Кіра Жилкіна
той день.
Коли волонтери приїхали, Острів ще не глибоко затопило. Але вода прибувала дуже швидко.
“Напевно, за одну хвилину метр води прибував. Нам машиною від’їхати довелося”,
– каже Анна Куркуріна.
Перший й другий день волонтери ходили пішки, діставали тварин з ям, забирали з будинків або просто ловили на вулиці. Були покусані та травмовані.
“Собака, ймовірно дикий, у люку сидів й вкусив мене в перший день, коли ми його забрати хотіли. На другий прийшли – він знову нам не дався. На третій – вже у воді сидів, і так ми не змогли його дістати. Він дуже наляканий був, розумієш”,
– розповідає волонтерка.
За словами жінки, ситуація була неочікувана й страшна. Адже ніхто не був готовий до такої сильної течії:
“Коли ми у вівторок почали евакуацію тварин й поки всіх відловили, мені було страшно, ми ледве виїхали з Острова. Ми їхали у мікроавтобусі, вода була по вікна”
.
Скриншот з відео
А на “березі” до них підійшли військові з проханням забрати ще одного собаку:
“Кажуть: вівчарка до нас у машину стрибнула сама. Ми її забрали, а потім вже інші військові нам ще кішку з трьома чи чотирма кошенятами дали плюс”
.
Наступного дня, 7 червня, волонтери ще могли деякими вулицями Острова ходити пішки. Коли вони зранку заїхали, води було по коліно, а потім вже по пояс. Вода все прибувала й прибувала.
“Йдемо ми тією вулицею й зустрічаємо місцевих хлопців, троє чи четверо. Я питаю: “Хлопці, є собаки на ланцюгу?” А вони кажуть, що вже пройшли й тих, які були прив’язані, відв’язали. Ну, кого бачили. І така гордість за цих хлопців узяла”,
– ділиться Анна.
На третій день вода вже повністю затопила цю вулицю, і волонтерки не могли нею пересуватись пішки:
“Так страшно: вчора я ще ходила цією вулицею, а сьогодні її вже немає, лише дахи будинків видно. Ми попросили хлопців, які були на човні, щоб нас відвезли поближче до дахів. І я з другом вирушила ходити по дахах, шукати тварин”
.
Скриншот з відео
Там волонтери врятували собаку, який вже ледь тримався на невеликій дощечці, вчепившись щосили в неї кігтями.
“Це жах. Дощечка, і собака стоїть на цій дощечці, щоб не потонути. І пазурі зірвані, і тече кров, бо він так хотів жити”,
– згадує Анна.
Цього собачку у волонтерів одразу забрали у родину.
Коли ходили дахами, Анна травмувала ногу. Не дуже глибоко, але через брудну воду отримала зараження:
“Інакше ми не могли рятувати тварин. Човен не пройде, тож змушені були ходити дахами. А вони деякі з шиферу. В мене нога через шифер й провалилася”
.
Скриншот з відео
Того ж дня волонтери ще й під обстріл росіян потрапили:
“Ми вийшли на воду, щоб на дахи перейти, й тільки заїхали на вулицю – за нами вибух. Це дуже страшно. І коли ми привезли тварин на ту площу, з якої стартували, нам заборонили висаджуватися, бо її було обстріляно. Ми поїхали на перетин Комунальної й Чайковського. Це така маленька вуличка. Там й висадились. І наступного дня вже звідти стартували. Однак і туди прилетіло”.
Загалом, рятування тварин, каже волонтерка, проходило важко:
“Ми не думали, що під час рятування тварин необхідно мати не гумові човни на веслах, а металеві. Бо коли місто притоплено і ти пливеш на човні, то можна нарватися на паркани, на антени й човен розривається. Тоді вже не ти рятуєш, а тебе рятують. І мало того, потрібні не весла, бо течія така, що зносить, а потужний двигун. А це все час, розумієш. Час іде на хвилини”.
Тварин волонтерам приносили звідусіль. Скриншот з відео
За словами Анни, протягом всіх днів, коли можна було виходити на воду, на воді й на березі було багато волонтерів з усіх притулків, з усіх міст із бажанням урятувати тварин:
“Багато було зі Львова, з Черкас, Києва, Дніпра. Одесити, величезна їм подяка, безліч тварин вивезли. І вони відвозили їх прямо до клініки на лікування, бо були тварини, яких ми діставали в дуже поганому стані. Їм була потрібна термінова допомога”.
Жінка каже, що багато тварин отримали отруєння нафтопродуктами:
“Тварину витягаю, гадаю, що в мене руки брудні, придивилась, принюхалась – мазут. Собака, його господар витяг, теж увесь у мазуті. Кішка така ж була. Ми одразу порадили господарям звернутись до лікарні”.
Тварини, які отримали отруєння нафтопродуктами. Скриншоти з відеоТваринам, які у мазуті потрапляли до реабілітаційного центру, робили детоксикацію одразу на місці.
“Добре, що в цей час до нас заїхали одеські волонтери за тваринами. Серед них був ветеринар і він одразу цих тварин у мазуті, у маслі прямо тут відкрапав. Вони їх після цього забрали до себе в клініку на лікування та адаптацію. А потім будуть підшукувати їм родини”,
– каже Кіра Жилкіна.
Волонтерка, яка вже тиждень живе на стайні, бо привезти або забрати тварин можуть в будь-який момент, каже, що за цей час вони прийняли до реабілітаційного центру понад 300 тварин. І це були не лише кішки та собаки. Наприклад, одного разу їм привезли їжачка, іншого – черепашку:
“Ми їх, як і всіх тварин, які до нас потрапляють, передивились. На їжачку було багато кліщів, ми їх всіх познімали, ще два дні за ним спостерігали та, коли він почав вже сам їсти, відпустили
його
. Бо ми тримаємо у клітках диких тварин, лікуємо і відпускаємо. А черепашка була домашня, в неї був пошкоджений панцир, ми її теж підлікували, й потім її забрали у родину”.
Врятована черепашка. Фото Кіри Жилкіної
Загалом у реабілітаційному центрі, заснованому волонтерками, приймають всіх тварин: і тих, яких привозить Анна, і тих, яких привозять інші волонтери.
“Щоб прийняти, нам потрібно підготувати місце, нагодувати, погуляти. Щоб віддати, треба всіх записати, адже тварин, які до нас поступають, ми реєструємо, фотографуємо на випадок, якщо господар з’явиться. І буває, що телефонують ввечері або вночі. Тож додому ми не їдемо. Вже тиждень тут лишаємось”,
– каже Кіра.
Волонтери реабілітаційного центру. Фото: Олеся Ланцман
Врятованим тваринам у центрі надають допомогу: обробляють, вакцинують, стерилізують. Якщо тварина у поганому стані й потребує лікування, її направляють до клініки. Якщо тварина відносно здорова, але важко йде на контакт чи налякана, вона залишається й проходить адаптацію у центрі “Прайд” або її забирають в інший центр. Інші тварини, за словами волонтерок, знаходять родини.
Всі фото галереї: Олеся Ланцман
“У нас 50% херсонських тварин знайшли родини. Я дуже радію цьому, розумієш, ця тварина була домашня, для неї стрес потрапити в умови, коли десятки тварин сидять у клітках. Це все одно, як, наприклад, домашню дитину кинути відразу в дитбудинок”,
– пояснює Анна Куркуріна.
Вона ділиться своїм спостереженням, що те горе, яке завдають нам росіяни, по-різному позначається на людях:
“Ось це горе, з одного боку, в деяких людях загострило негативне почуття. Викликає агресію. Але з іншого боку, в інших людей – загострює почуття справедливості. Бо такої кількості, щоб тварин розбирали у сім’ї, я ще не бачила. Хочуть допомогти саме тваринам з Херсона”
.
Зараз волонтерки, як і минулого разу, продумують наперед, що може знадобиться людям після того, коли вода зійде.
“Сьогодні ми розв’язуємо локальні питання, але вже готуємося до того, що буде. У нас вже є запити від людей, починаючи від гумових чобіт, керхерів, щоб змивати мул та мазут й закінчуючи трупними мішками”,
– каже Кіра Жилкіна.
Нагадаємо, Каховську ГЕС російські війська підірвали вранці 6 червня, вона не підлягає відновленню. Після цього рівень води в селах та містах почав швидко підвищуватися, через загрозу затоплення на правому березі Дніпра почали евакуацію населення.
Українські посадовці кажуть про “найбільшу техногенну катастрофу в Європі за десятиліття”, а західні
- Последние
- Популярные
Новости по дням
6 мая 2024
