Про Український музей у Саскатуні
Роками, десятиріччями, та навіть сторіччями північний сусід, що з незрозумілих причин називав себе старшим братом, зазіхав на свободу українців, безсоромно крав історію, культуру, аж поки не вдерся аби окупувати та знищити наш народ.
Українські музеї Канади — це не просто будівлі з українським крамом, це насправді осередки відстоювання і популяризації усього українського.
Поміж них Український музей у Саскатуні, у канадській провінції Саскачеван, який є штаб-квартирою мережі музеїв Канади, що збудував свою діяльність насамперед на досвіді канадських українців.
Совєтизація завдала чимало горя Україні.
Саскатунський музей засновано Товариством Українок Канади в 1936 році, адже у ті роки проблема збереження української культури та спадщини була ще тим викликом.
Рішення жінок, які заснували музей, було сміливим, бо більшість канадців у той час не дуже розуміла та не шанувала українську культуру.
І слід нагадати, що в радянській Україні за владарювання Сталіна українство загалом було чи не найнебезпечнішим явищем, культура та мова жорстоко пригнічувалися.
Довгий час музей містився в Могилянському українському інституті, а в 1980 році завдяки зібраним коштам збудували нову музейну архітектуру. Це стилізована версія житла ранніх українських поселенців, яке становило потинькований глиною зруб із солом’яним або ґонтовим дахом. Ця споруда містить три галереї, сувенірну крамницю, бібліотеку, кімнату для зустрічей і громадського використання, а також офіси, сховище колекцій.
Тут міститься одна з найбільших колекцій етнічного текстилю в Північній Америці, включно з регіональними народними костюмами, килимами (гобеленами) і вишиванками. Тут зберігається серія з 12 картин «Українські піонери» відомого художника Вільяма Керелюка.
Тут зберігаються старовинні карти, рідкісні книги, аудіозаписи, громадські архіви та фотографії, музичні інструменти, народне та образотворче мистецтво. У тимчасовій галереї представлені роботи канадських та міжнародних українських художників.
Український Музей Канади видавав і видає книжки про українське мистецтво та культуру, зокрема про писанкарство, українську вишивку та ткацтво.
Серед них «Українські схеми вишивки та шви» (вид. Ненсі Рурик, 1957); Писанка: Ікона всесвіту (Марі Кіщук, Аліса Ніколайчук, Марія Ткачук, 1977); Піонерки України (Віра Ноконь, 1991).
Писанка: Ікона всесвіту — не надто об’ємна, але потужна. Це чудовий ресурс для тих, хто цікавиться традиційною писанкою та її символікою та візерунками.
Авторки виклали історію фарбування великодніх яєць в українській культурі, їх різновиди (писанки, крашанки, крапанки тощо), а також різні народні вірування, пов’язані з писанкою. Є розділ про те, як зробити писанку. Та насамперед ця книжка про традиційні народні мотиви (символи) і дизайни.
Експерти припускають, що це діаспорна традиція, імовірно заснована на давній місцевій традиції в якомусь регіоні України. Дуже складний стиль дизайну свідчить або про сучасне походження, або ж про сучасну адаптацію.
Я не описуватиму усе, що я побачила у тому магічному місці.
Я хочу акцентувати свої почуття безмежної вдячності до людей, що зберігають наші національні коди, і величезної любові до всього українського, яке зачаровує і закохує в себе увесь світ.
Після нашої перемоги над жахливим ворогом нам доведеться працювати не лише над поверненням українців в Україну, а над зміною систем існування Української держави. Ми мусимо навчити українців шанувати те, що ми маємо, відстоювати своє й берегти.
Дописувала заступниця головного редактора Newssky (Центральна Європа і Канада), керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук
In English
- Последние
- Популярные
Новости по дням
19 мая 2024
