"Стільки горя водночас, яке отримала Україна - неможливо описати словами" - Олена Кудренко

01.05.2024, 07:40 spektrnews.in.ua

Завершую чергову історію для Ютубу, цього разу події відбуваються на Херсонщині. Так ось, попри те, що цими днями знову прилетіли КАБи в моє місто, а вчора сталася трагедія в Одесі, через приліт ракети - доводиться переглядати масу відео про херсонські села. В якийсь момент може стати зле. Бо стільки горя водночас, яке отримала Україна - неможливо описати словами. Стільки жахливої болі... Я ж була там тільки проїздом колись, на море. Для мене Херсонщина - це щось спекотне, з обробленими полями, асфальтом, що йде хвилями від коліс вантажівок. Більш низькі дерева, ніж у нас на сході. Звідкись свіжість, подих моря, нехай і ще досить далекого... Скільки. Жахливої. Болі. Всюди. За що не візьмись, що не вивчай, що не переглядай - бабці на відео кажуть, що навіть німці у Другу світову стільки не нищили, як нищать росіяни. Пам'ятаю школу. Вже незалежна Україна, але вчителі ще не оговтались від Радянського Союзу. Однокласник питається вчителя історії: а що було би, якби нас окупувала Німеччина, як би ми жили зараз? І той не знає, що відповісти. Бо хто ми, що ми в ті дев'яності - він сам ще не усвідомив. Він людина совка, а при совку такі речі питати було не можна. А те, що українці - окрема нація, яку совок кинув у війну - він теж не каже. Бо може не звик до того, що українці взагалі - окрема нація. І я зараз, вивчаючи матеріали з понівеченої, теплої, лагідної Херсонщини, бачу, між якими вогнями ми опинялися у своїй історії. Одні просто прийшли на чуже, нехай і успішні та багаті. Інші від невміння бути самодостатніми, що тоді, що зараз нищать те, що українець збудував своїми руками. Затопили українську хату. Закидали бомбами українське поле. Якийсь смуток і ненависть, після того, що бачиш - скільки історій має кожне село, яке було в окупації. Скільки сліз пролито жінками та дітьми. У старенького подружжя забрали генератор. У тракториста - старенький трактор, на якому він заробляв на життя. Чиїсь ворота світяться від дірок, як решето - прострілені наскрізь. Чиїсь діти залякані. Чийсь будинок після деокупації залишився без підлоги, меблів, з купою сміття, пляшок з-під водки. У чиємусь дворі паркувався танк. Зараз можна переробляти всі російські фільми про ту, попередню війну, множити на сто та казати, що це фільм про агресію росії проти України. Бо вони так завзято малюють фашистів - неначе добре знають, як ними бути.