Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
День пам’яті Героїв Крут відзначається щорічно 29 січня, в день, коли біля селища Крути в 1918 році відбувся бій між московськими більшовиками та загоном київських юнкерів, бійців вільного козацтва, а також студентів та гімназистів.
Про це інформує Донецька обласна державна адміністрація
В Україні офіційно цю дату почали відзначати після підписання Президентом України Указу від 15.01.2007 № 15 «Про вшанування пам’яті Героїв Крут» у зв’язку з 89-ю річницею героїчної загибелі юнаків у бою під Крутами.
106 років тому залізнична станція Крути, розташована за 130 кілометрів на північний схід від Києва і у 18 кілометрах на схід від Ніжина, стала місцем героїзму та звитяги українських воїнів під час радянсько-української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року.
На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.
24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач, яку згодом українські війська змушені були залишити, відступивши до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин-офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців і добровольці з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Загалом, за різними підрахунками, сили оборонців Крут 29 січня 1918 року налічували до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi. Вони вели бій за станцію з добре озброєними й оснащеними артилерією більшовицькими військами під проводом есера Михайла Муравйова загальною чисельністю до 4800 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів.
Бій під Крутами був успішним для оборонців української державності — наказ командування було виконано, стрімкий наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, під час якого українські війська руйнували за собою колії та мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 полеглих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами — близько 300 воякiв.
Подвиг Героїв Крут став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Особливо вразила сучасників загибель 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року відбулось урочисте перепоховання полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві.
На похороні голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, Героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти».
Бій під Крутами став важливою частиною української історичної пам’яті. За радянських часів могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами й вигадками.
Після здобуття Україною незалежності подвиг Героїв Крут посів гідне місце в пантеоні національної слави. У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут».
Наприкінці грудня 1917-го — у січні 1918 року росіяни розпочали відкриту агресію проти УНР, бо їм заважала і не давала спокою наша самостійність. Сьогодні росія веде повномасштабну війну проти держави Україна, бо не може змиритися, що ми вільні.
Вже майже десять років, як і понад століття тому, українські захисники в запеклих боях боронять незалежність і суверенітет нашої держави, надаючи гідну відсіч російським загарбникам. І сьогодні в лавах ЗСУ виборюють Перемогу юнаки з гарячими серцями, міцними переконаннями, непохитною любов’ю до Батьківщини — гідні нащадки Героїв Крут.
Подвиг Героїв Крут завжди нагадуватиме нам про мужність і стійкість молодих українських воїнів, силу українського духу. І як би ворог не намагався нас зламати — йому це не вдасться, бо ми, українці, маємо і продовжуємо творити історію Незламності.
