Наш веб-сайт использует файлы cookie, чтобы предоставить вам возможность просматривать релевантную информацию. Прежде чем продолжить использование нашего веб-сайта, вы соглашаетесь и принимаете нашу политику использования файлов cookie и конфиденциальность.
Міжнародний день пам’яті жертв злочину геноциду, вшанування їхньої гідності та запобігання цьому злочину був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 69/323 від 29 вересня 2015 року.
Про це інформує Донецька обласна державна адміністрація
Символічно було обрано відзначати цю дату саме 9 грудня, адже у цей день 1948 року була прийнята й відкрита для підписання Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього. Конвенція набула чинності у 1951 році та є основним конвенційним джерелом у сфері боротьби з геноцидом. Конвенція засвідчує зобов’язання міжнародного співтовариства «ніколи знову» і містить перше міжнародно-правове визначення поняття «геноцид», яке було широко прийняте як на національному, так і міжнародному рівнях.
Геноцид незалежно від того, чи відбувається він у мирний чи воєнний час, є злочином, який порушує норми міжнародного права і щодо якого держави-учасниці зобов’язуються вживати заходів із попередження та карати за його скоєння.
Попри ухвалення Конвенції та встановлення пам’ятної дати, яка акцентує не тільки на вшануванні пам’яті жертв геноцидів, а й на запобіганні цьому злочину, геноциди продовжують ставатися. Українці, на жаль, засвідчують це власним досвідом.
У XX столітті на території України тоталітарні режими – комуністичний і нацистський – вчинили кілька злочинів геноциду: Голодомор-геноцид українців 1932–1933 років; Голокост євреїв та геноцид ромів під час німецької окупації; геноцид кримськотатарського народу радянською владою в 1944-му. Через 75 років після ухвалення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього війна Росії проти України супроводжується геноцидними практиками щодо українців.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій серед аргументів для такої кваліфікації є політика «денацифікації» України, за якою фактично приховуються справжні мотиви російської агресії — знищення Українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самостійний розвиток.
Геноцидну природу дій Росії в Україні визнали парламенти Естонії, Канади, Латвії, Литви, Польщі, сенати Ірландії та Чехії. Комітет Сенату США з міжнародних відносин ухвалив резолюцію, якою визнав дії Росії під час війни в Україні геноцидом.
Сьогодні український народ щоденно виборює власне право на життя. Лише перемога у цій війні раз та назавжди зупинить знищення рашистами української нації.
